Твоє ім'я як сонце вранці, На губах і в думках моїх, Світ завмер у німім танці, Тетяна, ти світло світів усіх. Пам'ятаю як небо світилось, Коли вперше зустріли ми світ, Твоє серце тоді привідкрилось, Залишивши в моїх спогадах слід. Ти як вітер, що кличе у далі, Ти як тиха, вечірня зоря, Ми з тобою долали всі хвалі, Тетяна, ти доля моя. Тетяна Рожко – моя кохана, Я для тебе відкрию всі океани. Серед тисяч зірок ти єдина, Моя ніжна, моя світла дівчина. Тетяна Рожко – моє натхнення, В кожнім подиху моє спасіння. Непомітно ми йшли через роки, Через бурі та сонячні дні, Мої кроки – то твої кроки, Ми з тобою тепер одні на одні. Твій сміх – то мелодія чиста, Що вилікує будь-який біль, Твоя врода як квітка іскриста, Ти мій вірний у морі корабель. Коли світ навколо засинає, Я шепочу твоє ім'я в тиші. Тільки серце моє іще знає, Що немає ріднішої душі. Тільки ти. Тільки ми. Тетяна Рожко – моя кохана, Я для тебе відкрию всі океани. Серед тисяч зірок ти єдина, Моя ніжна, моя світла дівчина. Тетяна Рожко – моє натхнення, В кожнім подиху моє спасіння. Моя кохана. Тетяна. Тільки ти і я. Все моє життя.