IЗ глибин віків і гордо, й Встає легендами овіяне ім’я.То встала Русь в кольчузі і шоломі, Щоб їй стихія покорилась дика, І вів її у далі Син Перуна І Візантія снила крізь туман Підводив голову народжений титан.Дружини непокірливих слов’ян.Русь не дрімала, стомлена і млява, Забившися ведмедем у барліг, Бо відчували грек і Відлуння кроків князя Святослава.І війни йшли не тільки ради слави. IIІ війни йшли не тільки ради слави, Бо іншій все корилося меті Меч Святослава прокладав Для мудрості ясної Ярослава.В твоїм, о Русь, допитливім житті. За ясні зорі і за тихі Ішли в бої сини твого І гинули, слабіючи від ран. Але тебе ця кров не зупиняла, Бо ти й тоді, хай підсвідомо, За кращу, світлу долю всіх слов’ян.