​Привіт, Сашуль, наш друг, наш тренер, наша сім’я! ​Ніколи не забуду, як Тимофій прийшов вперше до тебе на тренування. Такий соромʼязливий, ще добре не говорив, не одразу йшов з людьми на контакт. Ти одразу знайшла до нього підхід, хоч це вдавалося далеко не всім. І так, пліч-о-пліч, ми робили з Тимофія витривалого, менш соромʼязливого і впевненого в собі хлопчика. ​За ці всі роки ти навчила бути впевненим у собі й сміливо йти до цілей не тільки Тимофія, а й мене! Ти переживала з нами кожну перемогу, поразку та радість. Була поруч у найважливіші хвилини. Я дуже рада, що на нашому шляху зустрілася саме ти — людина з величезним серцем і невичерпною енергією. ​І як же музика лунає в серці знов і знов, коли згадуємо весь цей шлях і нашу спільну любов. Ти вчила нас не відати страху, була опорою на кожному кроці, і наша віра в себе розквітала завдяки тобі. Кожен піт і кожне зусилля в залі перетворювалися на нашу внутрішню силу. ​Саш, ми знаємо: ти йдеш зараз до нових цілей, перемог, до подолання нових вершин і саму себе! Ми будемо поруч, хоч і на відстані. Будемо підтримувати, радіти, розділяти кожен успіх і кожну мить. ​Прийми нашу безмежну подяку за всі ці роки разом, за твоє терпіння і віру в нас. Ми тебе любимо всім своїм серцем! ​І, звісно, чекаємо на нові онлайн-тренування — в яких ми тебе любимо через біль, але ще сильніше! 😉 ​Саш, ти назавжди тепер наш член сімʼї. Це не прощання, ні, це лише новий крок уперед на нашій спільній дорозі. ​Любимо! І ні в якому разі не прощаємося!