Ти увірвався в моє життя, Наче світанок після важких злив. Я відпустила старі кайдани, Бо ти — мого неба єдиний відлив. Ти моя сила, ти мій вогонь, Такий шалений, такий невпинний. Серед мільйонів чужих облич Ти став для серця один-єдиний. Я хочу тільки з тобою Зустрічати кожен новий світанок. З тобою сміятись без краю, І засинати, стираючи ранок. Тільки ти — моє небо, Тільки ти — моє світло в пітьмі. Мені більше нічого не треба, Ти — все, що лишилось мені. Хай кажуть люди: час — це ріка, Але ми не рахуємо спливлих років. Справжня любов не знає зморшок, Вона міцніша за тисячі кроків. Хочу танцювати під літній дощ, Їхати в мрію, де нас ніхто не знайде. Навіть як срібло торкнеться волосся, Ти будеш тим, хто ніколи не зрадить. Я хочу тільки з тобою Зустрічати кожен новий світанок. З тобою сміятись без краю, І засинати, стираючи ранок. Тільки ти — моє небо, Тільки ти — моє світло в пітьмі. Мені більше нічого не треба, Ти — все, що лишилось мені. Нехай навколо зміниться світ, Нехай шляхи ведуть у нікуди. Я знаю точно: де є твоя рука — Там дім, де не знають зради. Де серце знаходить свій прихисток, Де спокій стає законом. Я йду за тобою крізь сотні доріг, За твоїм невидимим дзвоном. Я хочу тільки з тобою Прокидатись кожного ранку. Тримати міцно за руку І не відпускати до світанку. Ти — моя мрія, ти — щастя земне, Крізь час і через сто років Я знов закохаюсь в тебе, Обираючи шлях одинокий. Бо серед тисяч людей і доріг Моє серце тебе віднайшло. І поки воно буде битись у грудях — Я любитиму тільки одного. Тільки одного... Ти — моє все.