Ой, збирайтеся сусіди, відкладайте всі діла, Чутка гарна розлетілась, аж до самого села. Наш Михайло, дід завзятий, знов сьогодні іменинник, Він в душі ще парубок, хоч у паспорті – вже сивий сніжник. Гей, Михайло, дід-вогонь, наливай чарчину, За твій вік, за твій сміх, за твою дружину! Танцюй, діду, до упаду, хай тріщить підлога, Бо таких, як ти, у світі – рівно раз і трохи! Він картоплю вмить поріже, і коня запряже в мить, В нього в кожній кишені – мудрість бісиком біжить. Навіть баба каже строго: "Діду, ти вже схаменись!", А він тільки підморгне їй: "Ти ж мені ще посміхнись!". Хай роки летять, мов коні, нам на це начхати, Дід Михайло ще навчить нас, як життя гуляти! Здоров'я тобі, діду, міцного, як той дуб, Щоб завжди був на столі і сало, і холодний суп! Гей, Михайло, дід-вогонь, наливай чарчину, За твій вік, за твій сміх, за твою дружину! Танцюй, діду, до упаду, хай тріщить підлога, Бо таких, як ти, у світі – рівно раз і трохи! Ще сто років, діду Михайле! Пий, гуляй, і не журись! Гей!