Як умру — то поховайте Мене в рідній стороні, Серед гір, де сонце грає, У моїй Верховині. Там, де Черемош співає, Там, де смереки шумлять, Де тумани понад горами тихесенько сплять. Приспів: Верховино моя, Ти — рідна земля, Серед гір, серед смерек Я лишусь тут навік. Бо де б доля не водила, Куди б стежка не вела, Верховина мене кличе — Там душа моя жила. Як умру — то поховайте Мене у Верховині, Серед гір високих, На Вкраїні милій. Де шумлять глибокі ріки, Де вітер шаленіє, Де смерека шепоче і гори зоріють І не плачте, мої рідні, За мною не плачте, Краще пісню цю на згадку Гарно заспівайте. Не сумуйте, мої рідні, Не журіться за мною, Я залишусь в рідних горах Назавжди живою. Коли сонце понад гори Вранці буде виглядати, Я промінням золотистим Буду вас, мої любі, вітати. Приспів: І не плачте, мої рідні, За мною не плачте, Краще пісню ви для мене В рідних горах заспівайте. Бо душа моя у горах Буде завжди жити, А ви мене у своїм серці Будете любити. Як умру — то поховайте Мене у Верховині, Серед гір високих, На Вкраїні милій. Щоб смерека шепотіла Над могилою моєю, Щоб душа моя літала Над землею рідною. Володимир і Златочка, Ви ні в чому не винні, Але знайте, що після смерті Я залишусь у сім’ї. Буду поруч, хоч невидима, Буду вас оберігати, У промінні сонця раннього Буду ніжно обіймати.