На вечірній зорі, коли гасне день, Василь Чабанюк крокує до школи через пень. Ключі на поясі дзвенять, як срібні дзвони, Він знає кожен кут, закони і канони. Стрільці ліхтарів розганяють густий туман, У нього в кишені лиш спокій і відданий план. Ой, Василь, Василь, сторож золотий! У шкільних коридорах світом править ти. Від класу до класу несеш ти свій лад, І школа спить мирно, мов вишневий сад. Він перевірить двері, чи щільно замкнені в ряд, Згадає, як вчора бігав тут малий козак, як брат. На стінах малюнки, дитячий сміх у ніч, Василь усміхнеться, зігріваючи серце навстіж. Ніхто не потривожить спокій мудрих книг, Поки сторож Чабанюк не втомив своїх ніг. Спить парта, спить дошка, спить крейди білий слід, Василь вартує спокій, минають дні, як лід. Він сторож щирої душі, охоронець мрій, У кожнім школярі він бачить успіх свій! Ой, Василь, Василь, сторож золотий! У шкільних коридорах світом править ти. Від класу до класу несеш ти свій лад, І школа спить мирно, мов вишневий сад. Сонце сходить знов, дзвенить шкільний дзвінок, Василь Чабанюк завершує свій рівний крок. Охоронця шкільних снів... вітає новий день...